Необхідність синергії: позиція МГЕЗК
Згідно зі Зведенням для політиків шостого звіту 2022 року МГЕЗК (Міжурядова група експертів зі змін клімату), досягнення сталого розвитку вимагає синергії принаймні між двома основними діями — пом'якшенням (зміни клімату) і адаптацією.
У звіті наголошується:
«Нинішні шляхи розвитку, у поєднанні зі спостережуваними наслідками змін клімату, віддаляють нас від сталого розвитку, а не наближають до нього. Пом'якшення відіграє ключову роль у зменшенні загрози змін клімату. Адаптація відіграє ключову роль у зменшенні вразливості до змін клімату. Лише одночасне скорочення викидів і адаптація можуть забезпечити сталий розвиток для всіх. Кліматостійкий розвиток — це процес впровадження заходів із пом’якшення (зміни клімату) та адаптації, які сприятимуть сталому розвитку для всіх. Вікно можливостей для кліматостійкого розвитку швидко закривається.”
Основна увага приділяється взаємодії між взаємопов'язаними системами - кліматом, екосистемами (включаючи біорізноманіття) та людським суспільством. Ця взаємодія лежить в основі ризиків, що виникають внаслідок динамічної взаємодії зміни клімату, деградації екосистем та втрати біорізноманіття, і, водночас, відкриває можливості для майбутнього.Отже, шостий звіт МГЕЗК підкреслює, що без синхронізованих зусиль у пом'якшенні змін клімату та адаптації до їх наслідків сталий розвиток стає недосяжним. Це не лише заклик до технічних чи політичних змін, а попередження про те, що нинішні моделі розвитку можуть загострити кліматичні ризики й соціальну нерівність, ускладнюючи глобальні зусилля. Важливість кліматостійкого розвитку виходить за рамки екологічних питань, адже йдеться про соціальну та економічну стійкість, що підкреслює необхідність термінових міжсекторних і глобальних рішень до закриття «вікна можливостей».
Денніс Медоуз, американський вчений, заслужений професор в галузі управління системами, колишній директор Інституту політичних і соціальних досліджень при Університеті Нью-Гемпшира, широко відомий як співавтор доповіді «Межі зростання» Римському клубу, у своїй лекції, присвяченій 50-й річниці концепції «Межі зростання» (приватне повідомлення, авторський переклад А. Демиденка), висловив ще більш радикальну точку зору:
«Те, що ми рекомендували у 1972 році, більше неактуальне. Тоді вплив людства на довкілля, ймовірно, був нижчим за рівень, який може витримати планета, і наша мета полягала в тому, щоб уповільнити розвиток, перш ніж досягти цієї межі. Зараз масштаби людської діяльності значно перевищують цю межу. Завдання тепер полягає не в тому, щоб уповільнити розвиток, а в тому, щоб повернути систему до прийнятних рівнів, які планета здатна витримати. Це зовсім інші виклики, які потребують іншої моделі».
Він продовжив:«Нинішня система входить у фазу спаду. Уникнути потрясінь неможливо — зміни клімату, громадянські війни тощо. Сталий розвиток більше недосяжний; натомість ми повинні зосередитися на стійкості системи до зовнішніх впливів. Орієнтуючись на зростання, ми прагнемо максимальної ефективності, але це майже завжди знижує стійкість системи до потрясінь, роблячи її більш вразливою.
Простий приклад: якщо у фізично обмеженому світі ми робимо все заради зростання, то максимізуємо ефективність, що досягається лише за рахунок зменшення стійкості системи до зовнішніх впливів. Це означає збільшення ризиків».
Тож, сучасні виклики сталого розвитку демонструють, що традиційні моделі, спрямовані на зростання та оптимізацію, не завжди здатні забезпечити довгострокову стійкість у межах екологічних і соціальних систем. Накопичені наслідки кліматичних змін, перевищення екологічних меж та загострення соціальних нерівностей вимагають перегляду фундаментальних підходів до розвитку. Саме в цьому контексті погляди Денніса Медоуза пропонують переоцінку пріоритетів, закликаючи звернути увагу на стійкість як ключовий елемент адаптації до нових глобальних реалій.
Медоуз запропонував дві ключові рекомендації:
- Посилення стійкості системи до потрясінь — сталого розвитку, як його уявляють, досягти неможливо, але можна створити надійні способи збереження суспільства, бізнесу та країни.
- Зміщення фокусу з ефективності для зростання на створення резервів і міцності систем для протистояння потрясінням.
Вплив на Україну
Вислів Д. Медоуза — «Ми повинні прагнути не сталого розвитку, а стійкості системи до зовнішніх впливів» — заслуговує на серйозне обговорення.
Це особливо важливо для України, яка готується до переговорів з ЄС щодо умов вступу у 2025 році. Потенційна недосконалість Таксономії ЄС може значно ускладнити ці переговори, особливо якщо визначення сталості не узгоджуватиметься з практичними реаліями відновлення України та посилення її стійкості.
Розуміння різниці між стійкістю та сталим розвитком є критичним не лише для стратегії відновлення України, але й для успішного узгодження з європейськими політиками під час переговорів про вступ.
Висновок
При сучасному стані перевищення Планетарних меж, сталий розвиток не варто розглядати як ізольований процес досягнення екологічних чи соціальних цілей. Аналіз Таксономії ЄС та її відповідності принципам ESG підкреслює, що вузький підхід до визначення «сталості» може створювати ризик ілюзії прогресу, залишаючи без уваги важливі взаємозв’язки між екологічними, соціальними та управлінськими аспектами. Звіт МГЕЗК акцентує на необхідності інтеграції адаптації та пом’якшення змін клімату як ключових елементів кліматостійкого розвитку, адже нинішні моделі часто не враховують критичну важливість синергії між цими процесами.
Денніс Медоуз у своїй позиції пропонує змістити фокус з оптимізації та зростання на стійкість систем, що є особливо актуальним для країн, які стикаються з потрясіннями та системними викликами, таких як Україна. Розуміння різниці між сталим розвитком і стійкістю системи до зовнішніх впливів, а також критична переоцінка підходів до ESG, стають необхідними умовами не лише для національного відновлення, але й для ефективної інтеграції в європейський та глобальний контексти.
Україна стоїть перед викликом: продовжувати пропонувати у Національно Визначеному Внеску до Паризької угоди лише дії з пом'якшення чи обов'язково поєднувати ці дії з адаптацією.
