Помилка 1. Формальний підхід до стандартів GRI
Однією з найпоширеніших проблем є сприйняття стандартів GRI як чек-листа, який потрібно «закрити», а не як логічної системи розкриття інформації.
Компанії часто:
- механічно заповнюють показники без пояснення контексту;
- механічно заповнюють показники без пояснення контексту;
- механічно заповнюють показники без пояснення контексту;
Щоб уникнути цього потрібно починати підготовку звіту з розуміння логіки стандартів GRI та зв’язку між діяльністю компанії, її впливами і вибраними розкриттями.
Помилка 2. Некоректне визначення суттєвих тем
Аналіз суттєвості є фундаментом нефінансової звітності за стандартами GRI. Саме він визначає, про що компанія має звітувати і чому. Попри це, на практиці цей етап часто виконується формально або спрощено.
Найпоширеніші проблеми
- перелік суттєвих тем формується без чіткої методології;
- перелік суттєвих тем формується без чіткої методології;
- перелік суттєвих тем формується без чіткої методології;
- перелік суттєвих тем формується без чіткої методології;
- перелік суттєвих тем формується без чіткої методології;
У результаті звіт містить або надто широкий перелік тем без пріоритетів, або, навпаки, обмежується зручними для компанії аспектами, залишаючи поза увагою реальні впливи та ризики.
Це критично, через те, що некоректний аналіз суттєвості підриває довіру до всього звіту. Для зовнішніх користувачів — інвесторів, партнерів, регуляторів — стає незрозуміло, за якою логікою компанія обрала саме ці теми і чи відображають вони реальний вплив діяльності. У результаті звіт містить або надто широкий перелік тем без пріоритетів, або, навпаки, обмежується зручними для компанії аспектами, залишаючи поза увагою реальні впливи та ризики.
Як працювати з цим на практиці
Аналіз суттєвості має бути прозорим процесом: з описаними етапами, критеріями оцінки, залученими сторонами та результатами. Важливо не лише визначити теми, а й показати, як вони інтегровані у подальші розкриття та управлінські рішення.
Помилка 1. Формальний підхід до стандартів GRI
Навіть добре структурований звіт може втратити цінність, якщо дані в ньому не є узгодженими. Непослідовність — одна з найчастіших причин зауважень під час перевірок нефінансової звітності.
Типові прояви цієї помилки
- однакові показники подані з різними значеннями у різних розділах;
- однакові показники подані з різними значеннями у різних розділах;
- однакові показники подані з різними значеннями у різних розділах;
- однакові показники подані з різними значеннями у різних розділах;
- однакові показники подані з різними значеннями у різних розділах;
Часто такі проблеми виникають через залучення кількох підрозділів без єдиного підходу до збору й перевірки інформації або через відсутність внутрішнього контролю якості даних.Непослідовність даних одразу знижує рівень довіри до звіту. Для аудиторів і стейкхолдерів це сигнал про слабкі внутрішні процеси та недостатню зрілість підходу до нефінансової звітності.
Як працювати з цим на практиці
Аналіз суттєвості має бути прозорим процесом: з описаними етапами, критеріями оцінки, залученими сторонами та результатами. Важливо не лише визначити теми, а й показати, як вони інтегровані у подальші розкриття та управлінські рішення.
Що ми рекомендуємо?
Компаніям варто фіксувати методологію збору даних, визначати відповідальних осіб та впроваджувати внутрішню перевірку узгодженості показників. Будь-які зміни у підходах мають бути чітко пояснені у звіті.
